23/08/2018
Зауваження стосовно проекту Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про затвердження Порядку формування Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються в Україні

Адвокатське об’єднання «Головань і Партнери» підготувало зауваження стосовно проекту Рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про затвердження Порядку формування Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються в Україні.

Вказані зауваження було направлено на адресу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та опубліковано у блозі керуючого партнера Ігоря Голованя.

ЗАУВАЖЕННЯ стосовно змісту проекту Рішення про затвердження Порядку формування Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються в Україні

Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Національна рада) оприлюднила на своїй офіційній WEB-сторінці для обговорення та подання зауважень проект Рішення про затвердження Порядку формування переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються в Україні (далі – проект регуляторного акту або порядок).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Національної ради та правові засади її діяльності визначені Законом України "Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" та Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Відносини, що виникають у сфері телевізійного та радіомовлення на території України та визначають правові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отримання повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і вільне обговорення суспільних питань регулюються Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Національна рада у своїй діяльності зобов'язана керуватись Конституцією України, Законом України "Про телебачення і радіомовлення", Законом України "Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" та іншими законами України.

Слід відзначити, що жоден з наведених вище законів не наділяє Національну раду повноваженнями щодо визначення Порядку формування переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюються в Україні, проект якого оприлюднений для обговорення, як і не наділяє повноваженнями із встановлення суб'єктам господарювання обов'язків, у тому числі, що передбачені положеннями частини 7 розділу 3 Порядку та частини 3 Рішення Національної ради "Про затвердження Порядку формування Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, що ретранслюється".

Тим самим, у випадку прийняття регуляторного акту та його застосування буде порушено приписи частини 1 статті 19 Конституції, згідно яких правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Крім відсутності у Національної ради визначених законом повноважень приймати регуляторний акт, слід також звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

Так, здійснення цих прав може бути обмежене законом, лише в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Однак, такі обмеження права на свободу слова, які вводяться в національний правопорядок, мають відповідати вимогам законодавства України та, зокрема, міжнародно-правовим актам, ратифікованих Верховною Радою України.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право містить свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод може підлягати обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях повинна бути чітко переконливо встановлена.

Статтею 4 Європейської конвенції про транскордонне телебачення (далі – Європейська конвенція) забезпечується свобода самовираження й інформації, гарантується свобода прийому, забороняється обмеження ретрансляції на своїх територіях програмних послуг, які відповідають умовам цієї Конвенції.

Європейська конвенція про транскордонне телебачення встановлює ряд правил для вільного і безперешкодного транслювання телевізійних програм.

Європейська Конвенція ратифікована Законом України від 17.12.2008 "Про ратифікацію Європейської конвенції про транскордонне телебачення" з такими заявою та застереженням:

1) до статті 19:

"органом, на який покладаються повноваження згідно зі статтею 19 Конвенції, є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення";

2) до статті 32:

"Україна відповідно до пункту 1 статті 32 Конвенції залишає за собою право обмежувати на своїй території ретрансляцію програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, у частині, що не відповідає національному законодавству".

Тим самим, єдиним застереженням з боку України щодо застосування Європейської конвенції є обмеження ретрансляції на території держави програмних послуг, що містять рекламу алкогольних напоїв.

При цьому, частина 2 статті 32 Європейської конвенції передбачає заборону встановлення будь-яких інших застережень.

Ця норма знайшла своє відображення у статті 42 Закону України "Про телебачення та радіомовлення". Ретрансляція телерадіопрограм та передач, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, на території України не обмежується. Порядок ретрансляції регулюється цим Законом.

Проект Порядку передбачає наділення Національної ради непритаманними їй повноваженнями щодо вирішення питання про включення або не включення програм з підстав, що не передбачені законодавством, до Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій, у тому числі тих, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

Зазначене може призвести до зловживань Національною радою, у тому числі таких, що носять корупційний характер, адже Порядком не передбачено процедуру перевірки повноти та відповідності поданих документів та/ або інформації заявниками.

Формування Переліку із примусом подання заяви з певним переліком документів та інформації – вже є певним обмеженням щодо реалізації права на вільну і безперешкодну ретрансляцію програм іноземних телерадіоорганізацій. Адже, у разі неподання цих документів та інформації фактично здійснюватиметься недопуск до Переліку програм іноземних телерадіоорганізацій.

Це підтверджується, зокрема, і пунктом 8 Розділу 3 Порядку: "У разі ретрансляції провайдерами програмної послуги іноземних програм, які не входять до Переліку іноземних програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і законодавства України, та/ або якщо щодо них Національна рада прийняла рішення, що їх зміст не відповідає вимогам законодавства України, до порушника застосовуються санкції відповідно до вимог Закону України "Про телебачення і радіомовлення".

Тобто, навіть якщо програма іноземних телерадіоорганізацій відповідає вимогам законодавства України, а також вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, однак у Переліку вона відсутня, то у випадку її ретрансляції можуть застосовуватись незаконні санкції на підставі положень регуляторного акту, що у свою чергу прямо суперечить приписам частини 3 статті 72 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", згідно яких Національна рада може застосувати санкції до провайдерів програмної послуги лише у разі порушення ними вимог цього Закону та/ або умов ліцензії.

Такі обмеження також не узгоджуються із Міжнародним пактом ООН про громадські та політичні права, згідно з яким "не чітко сформульовані обмеження або обмеження, що залишають надмірну свободу дій, несумісні з правом на вираження поглядів".

Найголовнішим є те, що у випадку прийняття та застосування регуляторного акту буде здійснюватися незаконне втручання державою, в особі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, в реалізацію особами права на вільне одержання аудіовізуальної інформації без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, гарантоване статтею 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Цим Порядком Національна рада безпідставно встановлює собі нові повноваження, які не передбачені законодавством України, всупереч статті 2 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", якою чітко визначено, що Національна рада у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про телебачення і радіомовлення", цим Законом, іншими законами України.

У статті 2 Закону України "Про національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" не передбачено терміну "своїми рішеннями".

Повноваження Національної ради не можуть розширюватись її ж рішеннями. Як вбачається з рішень Конституційного Суду України від 28.10.2009 N28-рп/2009 та від 17.02.2010 N6-рп/2010, органи державної влади, керуючись у своїй діяльності законами при врегулюванні у своїх актах відповідних питань, не можуть змінювати, доповнювати чи розширювати зміст цих законів.

Законодавча діяльність в Україні здійснюється Верховною Радою України. Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" Верховна Рада України визначає державну політику щодо телебачення і радіомовлення, законодавчі основи її реалізації, гарантії соціального і правового захисту працівників цієї сфери.

Наприкінці, слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22.05.1990 у справі "Аутронік АГ проти Швейцарії", в якому ЄСПЛ дійшов висновку про те, що стаття 10 Конвенції про захист прав людини та громадянина стосується не лише змісту інформації, але і також засобів її передачі та отримання, виходячи з того, що будь-яке обмеження накладене на засоби, порушує право на отримання і розповсюдження інформації.

Відповідно, будь-які не передбачені законом обмеження з боку держави стосовно ретрансляції іноземних програм в Україні мають розглядатися як втручання у сферу прав, захищених статтею 10 Конвенції.

Повернення до списку